Гуманітарна політика


Як підтверджує світова практика нашого часу, випереджувальний розвиток інтелектуального потенціалу є неодмінною умовою успішного проведення реформ. Рівень освіченості населення і його ставлення до інтелектуальних цінностей визначають життєвий рівень усіх верств населення і процвітання держави незалежно від її природних багатств, родючості землі і сприятливого клімату. Значення людського інтелекту підвищується в нинішніх умовах світової конкуренції, бо він стає безпосередньою і продуктивною силою постінформаційно технологічного суспільства.

Водночас треба зазначити, що інтелектуальний потенціал використовується не лише в галузях, які пов’язані з високими технологіями, а впливає на інтелектуальний рівень управлінських рішень. Нині інтелектуальний потенціал народу перетворюється на інтелектуальний капітал, що охоплює сукупність знань, досвід, фахову підготовку та рівень творчої інтуїції працівників підприємств і установ, держави як цілості.

З цього випливають два завдання, що стоять перед Україною: по-перше, збереження національного капіталу і, по-друге, використання його в русі на випередження, що прийшов на зміну „траєкторії переслідування”. У період монопольного панування тоталітарного режиму інтелектуальний потенціал нашої держави зазнав значних втрат. Ігнорування людей інтелектуальної праці спричинило відплив найактивнішої частини цього капіталу за кордон, у високорозвинені країни. Незабезпечення технічно й інформаційно навчальних і наукових інститутів не дало змоги використовувати інтелектуальний капітал в інтересах нашого руху на випередження, хоч Україна в низці галузей науки посідала передові позиції. Нарешті, на інтелектуальний потенціал нашої країни негативно вплинув формалізм, захоплення зовнішніми „перетвореннями”, егоїзм чиновництва, що проявився в жадобі отримати наукові титули без об’єктивних підстав. Як відомо, число кандидатів і докторів економічних наук за роки перехідного періоду збільшилося в 70 разів, хоч такий стрибок не мав адекватного впливу на вітчизняну економіку. Управління наукою і освітою не зазнало радикальних змін, щоби забезпечити рух нашого суспільства на випередження. Навпаки в цих галузях запанувала рутина і бюрократизм на шкоду суспільним інтересам.

Вихід з такого становища актуалізує створення відповідної цілісної системи на державному рівні. Йдеться насамперед про надання освіті наших громадян реального державного пріоритету. Перетворення в галузі освіти звелося головним чином до зовнішніх змін, насамперед переходу до штучної системи оцінювання знань, що насправді лише приховувала недоліки нашої школи, яка втратила колишні позитивні набутки. Однією з причин таких втрат стало зневажливе ставлення до праці педагога, який опинився на становищі людей із знедолених соціальних верств. Хабарництво у вищій школі набуло катастрофічних масштабів.

Водночас чиновництво від освіти знехтувало позитивні тенденції у нашій школі, зокрема створення середніх і вищих закладів елітарного типу, які використовують найновіші досягнення сучасної світової педагогіки. Упередженість проявилася також щодо недержавних закладів освіти, проти яких спрямовували свої сили судові і податкові органи.

У цілісній системі для підтримки інтелектуального потенціалу нації, його розвитку і перетворення на інтелектуальний капітал треба створити умови для відтворення і випереджувального розвитку науки. Вимагає докорінного поліпшення фінансування і матеріальне забезпечення фундаментальної науки. Крім того, треба забезпечити розвиток прикладної науки безпосередньо в галузях виробництва і на підприємствах за прикладом передових країн світу.

Майбутнє української науки і вищої школи значною мірою пов’язується з приєднанням до Болонського процесу, що допоможе позбутися хиб минулих десятиліть, з одного боку, та адаптуватися до передових держав світу, з другого боку. Для таких зрушень Україна має достатні умови, незважаючи на інтелектуальні втрати за останніх півтора десятка років.

Інтелектуальний потенціал нації залежить від підтримки молоді, зокрема тих юнаків і дівчат, які обдаровані природним талантом. Лише опора на молодь забезпечить гідне майбутнє нашої держави і сприятиме суспільному прогресові. Нині особливо тривожить те, що чимала частина дітей шкільного віку опинилася поза школою, на чому спекулюють анти суспільні інтереси. Злиденність переважної частини населення не дає змоги випускникам середньої школи продовжувати навчання у вищих навчальних закладах, зокрема закладах елітарного типу, в яких готуються фахівці XXI століття.

Водночас в інтересах держави розширення вікових меж ефективного використання інтелектуального потенціалу нації. Складнощі перехідного періоду зумовили формальний підхід до цього інтелектуального багатства, а паліативні заходи дали лише частковий ефект.

Звісно, розвиток інтелектуального багатства нашого народу ставить питання про всебічне сприяння всіх видів діяльності, захист інтелектуальної власності, державної підтримки найперспективніших видів діяльності, а також підтримки громадської активності наукової, зокрема науково-технічної інтелігенції. Прагматичний інтелект треба органічно наповнювати моральним змістом і патріотичною позицією.

м. Київ, вул. Львівська, 49
Тел./факс: (044) 423-1788, E-mail: sovukr@ukr.net
Використовуються технології uCoz © 2010